1. Словник української мови у 20 томах

накований

НАКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до накува́ти¹ 1.

* У порівн. Утиканий зорями, як жаром, тихо світив над селом серпневий вечір, і чітко печатувався на синьому безмежному дворищі, як срібний герб, блискучими бляхами накований, небесний шарабан – Віз (С. Васильченко);

// нако́вано, безос. пред.

От собі й читаю, що на скелі наковано (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накований — нако́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. накований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накований — НАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накува́ти. Словник української мови в 11 томах