наколобродити
НАКОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, док., розм.
Зробити що-небудь погане, варте осуду; накоїти, натворити.
За цей час можна такого наколобродити, що потім в очі людям не поглянеш (М. Стельмах);
Агронома з нього не вийшло. Призначили завгоспом – наколобродив. У коморах попсував насіння конюшини... (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)