наколобродити

НАКОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Зробити що-небудь погане, варте осуду; натворити, накоїти.

За цей час можна такого наколобродити, що потім в очі людям не поглянеш (Стельмах, II, 1962, 31);

Агронома з нього не вийшло. Призначили завгоспом — наколобродив. У коморах попсував насіння конюшини… (Рад. Укр., 5. IV 1959, 3).

Значення в інших словниках

1. наколобродити — наколобро́дити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наколобродити — -джу, -диш, док., розм. Зробити що-небудь погане, варте осуду; скоїти, накоїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наколобродити — НАКОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Зробити що-небудь погане, варте осуду; накоїти, натворити. За цей час можна такого наколобродити, що потім в очі людям не поглянеш (М. Стельмах); Агронома з нього не вийшло. Призначили завгоспом – наколобродив. У коморах попсував насіння конюшини... (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. наколобродити — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови