накриватися
НАКРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАКРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1. Прикриватися, закриватися чим-небудь зверху.
Зриває скатертину зі столу, накривається і тікає (О. Олесь);
Він скидає піджак, накривається ним (А. Шиян);
Я ліг на ліжко, накрився .з головою (Ю. Яновський);
Долі, на брезентових носилках, спав санітар, накрившись шапкою (О. Гончар);
* Образно. Оминаючи людей, Терентій .. опускається в яруги, що накриваються на ніч м'якою рядниною туману (М. Стельмах).
2. перен., розм. Те саме, що ги́нути 1.
– Ми як форсували Дунай взимку, по тонкій кризі, то доводилось за руки братися, чоловік по двадцять .. А якби поодинці рушили, кожен сам по собі, то багато хто з нас накрився б... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)