накульгувати

НАКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок.

Трохи кульгати.

Він запустив бороду, вуса і навіть став накульгувати (М. Стельмах);

Максим накульгував на ногу помітніше, ніж звичайно (В. Козаченко);

Незвичне взуття терло ноги, він трохи накульгував (І. Росоховатський);

На задній лівій копито було збито, і коник ледь-ледь накульгував (Валерій Шевчук);

* Образно. Далеко десь над полем Накульгувала пісня (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. накульгувати — наку́льгувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накульгувати — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
3. накульгувати — -ую, -уєш, недок. Трохи кульгати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накульгувати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка).  Словник синонімів української мови
5. накульгувати — Наку́льгувати, -ку́льгую, -ку́льгуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. накульгувати — НАКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок. Трохи кульгати. Він запустив бороду, вуса і навіть став накульгувати (Стельмах, Правда.., 1961, 187); Максим накульгував на ногу помітніше, ніж звичайно (Коз., Блискавка, 1962, 243).  Словник української мови в 11 томах
7. накульгувати — Накульгувати, -гую, -єш гл. Прихрамывать. Вона трошки кривенька: на праву ногу накульгує. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка