1. Словник української мови у 20 томах

накульгувати

НАКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок.

Трохи кульгати.

Він запустив бороду, вуса і навіть став накульгувати (М. Стельмах);

Максим накульгував на ногу помітніше, ніж звичайно (В. Козаченко);

Незвичне взуття терло ноги, він трохи накульгував (І. Росоховатський);

На задній лівій копито було збито, і коник ледь-ледь накульгував (Валерій Шевчук);

* Образно. Далеко десь над полем Накульгувала пісня (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накульгувати — наку́льгувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накульгувати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  3. накульгувати — -ую, -уєш, недок. Трохи кульгати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. накульгувати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
  5. накульгувати — Наку́льгувати, -ку́льгую, -ку́льгуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. накульгувати — НАКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок. Трохи кульгати. Він запустив бороду, вуса і навіть став накульгувати (Стельмах, Правда.., 1961, 187); Максим накульгував на ногу помітніше, ніж звичайно (Коз., Блискавка, 1962, 243). Словник української мови в 11 томах
  7. накульгувати — Накульгувати, -гую, -єш гл. Прихрамывать. Вона трошки кривенька: на праву ногу накульгує. Черниг. г. Словник української мови Грінченка