накуповувати
НАКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, рідко НАКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. наку́плять; НАКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. НАКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що, чого.
Купувати в якій-небудь кількості.
Накупали [люди] хліба, щоб було чим .. посіяти (Г. Квітка-Основ'яненко);
Решту того дня Тессі згайнувала у специфічно жіночих турботах: никала по магазинах, накуповуючи всілякий дріб'язок, побувала в перукаря, зайшла до кравчині (М. Дашкієв);
Чоловік накупував досить хліба і всього, що йому душа забагла (з казки);
Накупили І краму й пива наварили, Не довелося тілько пить (Т. Шевченко);
– Зараз усього накупуємо та й заходимося варити [пиво] (Марко Вовчок);
– Знаєш що, Уласе, – каже Юрко, – вертаймось ми додому з цими грiшми та поставимо собi здоровi доми, накупимо волiв та коней та будемо господарювать (І. Нечуй-Левицький);
Такий апетит до життя раптом збудився, збожеволіти можна. Накупляв ялинкових цяцьок, хоч у нас торішніх досить (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)