накушувати

НАКУ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАКУСА́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що.

Кусати кого-, що-небудь, робити укуси в багатьох місцях, покривати укусами.

Вона й малою була така спесива, що до крові накушувала їй [Катерині] руки (С. Чорнобривець);

– Накусають бджоли, а я потім проти алергії ліки обов'язково приймаю (з газ.).

НАКУ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., НАКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., на що і без дод.

Кусаючи, надавлювати, натискати на що-небудь (перев. на зуб).

Пацієнта турбував зуб, на який він не міг накушувати через болісність та виділення гною з нориці (з навч. літ.);

Каріозну порожнину закривають із деяким надлишком термопластичною відтискною масою і просять пацієнта накусити на цей зуб (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. накушувати — наку́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накушувати — -ую, -уєш, недок., накусати, -ушу, -усиш, док., перех. Робити укуси в багатьох місцях, покривати укусами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накушувати — НАКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУСА́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. Робити укуси в багатьох місцях, покривати укусами. Вона й малою була така спесива, що до крові накушувала їй руки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36).  Словник української мови в 11 томах