накушувати

НАКУ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАКУСА́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що.

Кусати кого-, що-небудь, робити укуси в багатьох місцях, покривати укусами.

Вона й малою була така спесива, що до крові накушувала їй [Катерині] руки (С. Чорнобривець);

– Накусають бджоли, а я потім проти алергії ліки обов'язково приймаю (з газ.).

НАКУ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., НАКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., на що і без дод.

Кусаючи, надавлювати, натискати на що-небудь (перев. на зуб).

Пацієнта турбував зуб, на який він не міг накушувати через болісність та виділення гною з нориці (з навч. літ.);

Каріозну порожнину закривають із деяким надлишком термопластичною відтискною масою і просять пацієнта накусити на цей зуб (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me