налазити
НАЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, НАЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм.
1. Приходити, прибувати і т. ін. кудись у якій-небудь кількості.
А дім все сповнявся новими [людьми].., вони налазили з сіней, як оси з гнізд, і накидались осліп на все, що попадало під руки (М. Коцюбинський);
[Ганна:] Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір'я... (М. Кропивницький);
– Пани налізли сюди і хочуть панувати не тільки над черню, а й над козаками (П. Панч);
На хвилі смутного дощового настрою Мацько намалював власну нору, до якої налізло повно нахабних жаб (Г. Пагутяк);
// Проникати куди-небудь (про пил, дим і т. ін.).
Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський);
Курява .. різала очі, налазила в ніс, хрускотіла на зубах (С. Васильченко).
2. Приходитися на кого-, що-небудь (про одяг, взуття і т. ін.).
Ні на кого вищого капітанський мундир не налазив (Ю. Яновський);
Михайло Судима вовтузився з шльопанцями, що не налазили на ноги (С. Чорнобривець);
– Ти вже щось занадто мале викроїла, ще, гляди, не налізе (Леся Українка);
Лівий [чобіт] швидко наліз на ногу. А з правим довелося поморочитись (М. Сиротюк).
3. Насовуватися, навалюватися впритул на кого-, що-небудь.
Із серця скреготав [Ентелл] зубами, Об землю тупотав ногами, І на Дареса налізав (І. Котляревський);
Почав [Сидір Білий] громити із своїх гармат турецькі кораблі прямою наводкою. Великі, неповороткі, вони не встигали вчасно зманеврувати, налазили один на одного, посилюючи загальне сум'яття й безладдя (С. Добровольський);
– Ну, бий! бий! – Олександра присунулась до Насті, аж налізла на неї (М. Коцюбинський);
// перен. Насуватися, закриваючи або покриваючи собою що-небудь (про хмари, темряву і т. ін.).
Так само, як на сонце відкілясь налізла незграбна біляста хмаринка, перед Горобенком раптом устала .. реальна дійсність (Б. Антоненко-Давидович);
На Гімалаї тим часом непомітно налізла темрява (І. Карпа).
4. Звисаючи, закривати собою що-небудь.
Порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в'їдливо налазило йому на лоб (Г. Коцюба);
Шапку йому видали не по розміру, і вона весь час налізала на очі (Григорій Тютюнник);
Перекинула [Емілія] їй макітру з пирогами на голову. Пироги розбіглися враз на всі сторони, а макітра налізла на самі очі (Ю. Винничук);
* Образно. І ті давні смутні картини настирливо, сліпцем налазили на очі, сновиґали перед моїми очима (І. Нечуй-Левицький).
5. на (до) кого. Набридливо звертатися до кого-небудь, настирливо просити, умовляти когось.
З сестрами він .. не товаришував, хоч ті завжди налазили на його [нього] навчити і їх грамоти (Панас Мирний);
Така вже моя доля, що все до паннуці [паннусі] з листами налажу (І. Франко).
◇ (1) І на го́лову (рідко на ву́ха) не налі́зе (рідко не злі́зе), зі сл. говорити, робити і т. ін., а також зі словоспол. такий що – нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде.
Федір на який час затих, а з півдня знову почав таке вигукувати, що й на голову не злізе (Панас Мирний);
– Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра піти записатись у загсі (С. Васильченко);
[Кость:] Стара якась не при умі: плела таке, що й на вуха не налізе (З. Мороз);
– Верзе таке, що й на голову не налізе, – сказала вона збентежено (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)