налазити

НАБИ́ТИСЯ (про бруд, пил, сніг і т. ін. — проникнувши куди-небудь, заповнити собою), НАЛІ́ЗТИ, ЗАБИ́ТИСЯ. — Недок.: набива́тися, нала́зити (наліза́ти), забива́тися. П'яту ось пробив (Гнат), бруду набилося (К. Гордієнко); Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський); Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забивався в зорову щілину (Ю. Бедзик). — Пор. 1. проника́ти.

НАБИ́ТИСЯ (про людей — зійтися, з'явитися в якесь приміщення, обмежений простір у великій кількості), НАТО́ВПИТИСЯ розм., НАЛІ́ЗТИ розм., НАПХА́ТИСЯ розм., НАТИ́СНУТИСЯ розм. — Недок.: набива́тися, нато́вплюватися, нала́зити (наліза́ти), напиха́тися. Вмить набилося стільки народу, що стало тісно (З. Тулуб); До двох невеликих.. кімнат натовпилася сила народу (Л. Смілянський); (Ганна:) Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір'я... (М. Кропивницький); В гірські села напхалося стільки жандармів, що на собаку кинь дрючок, а на жандарма влучиш (С. Чорнобривець); Більше робітників, вони (пани) менш платять! Натиснеться люду багато, ну, вони платню знижають (І. Франко). — Пор. 1. напо́внити.

НАСТУПА́ТИ на кого (рухаючись уперед у напрямі до кого-небудь і наближаючись упритул, навалюватися на нього, тіснити його), НАПИРА́ТИ розм., НАСУВА́ТИСЯ (НАСО́ВУВАТИСЯ) розм.; НАЛА́ЗИТИ (НАЛІЗА́ТИ) розм. (навалюючись). — Док.: напе́рти, насу́нутися, налі́зти. Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Г. Епік); І оточили її (Галю) з десяток хлопчаків та дівчаток — усім натовпом напирають на неї, верещать (Є. Кротевич); Він все дужче й дужче підвищував голос, і сам, немов хмара, насувався всім тілом на Сидорчука (Ю. Бедзик); Із серця скреготав (Ентелл) зубами, Об землю тупотав ногами І на Дереса налізав (І. Котляревський). — Пор. 2. нава́люватися, 1. насіда́ти.

НАСУВА́ТИСЯ (НАСО́ВУВАТИСЯ) на що (зсовуючись, спускаючись нижче, закривати собою що-небудь), НАПОВЗА́ТИ, НАЛА́ЗИТИ (НАЛІЗА́ТИ) розм. — Док.: насу́нутися, наповзти́, налі́зти. Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити (О. Довженко); Недбайливим порухом руки підібрав (Чемериця) пасмо волосся, що в'їдливо налазило йому на лоб (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. налазити — нала́зити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налазити — див. задиратися; лізти; чіплятися  Словник синонімів Вусика
3. налазити — -ажу, -азиш і налізати, -аю, -аєш, недок., налізти, -зу, -зеш, док., розм. 1》 Приходити, прибувати кудись у якій-небудь кількості. || Проникати куди-небудь (про пил, дим і т. ін.). 2》 Приходитися на кого-, що-небудь (про одяг, взуття і т. ін.). 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. налазити — НАЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, НАЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Приходити, прибувати і т. ін. кудись у якій-небудь кількості. А дім все сповнявся новими [людьми]..  Словник української мови у 20 томах
5. налазити — НАЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і НАЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Приходити, прибувати кудись у якій-небудь кількості. А дім все сповнявся новими [людьми] ...  Словник української мови в 11 томах
6. налазити — Налазити, -лажу, -зиш сов. в. налізти, -зу, -зеш, гл. 1) Налазить, налѣзть. 2) Надоѣдать, надоѣсть, привязываться, привязаться. На нас налазить як шайтан. Котл. Ен. V. 44.  Словник української мови Грінченка