налаштовувати
НАЛАШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. що. Готувати що-небудь або приводити до стану готовності.
Сакен почав налаштовувати парус з таким розрахунком, щоб поманити ще турків (С. Добровольський);
– Не знаєте, чи хазяїн уже устали? – спитався він. – Казали, сьогодні кудись їхати, так щоб віз налаштувати (Панас Мирний);
Уляна висипала з пелени квасолю і вже хотіла йти до хати, щоб налаштувати їжу кабанцеві (Григорій Тютюнник);
Хуржик запряг у воза коней, налаштував Катриній матері подарунків і покликав Катрю (В. Малик);
// кого, що. Настроювати на певний лад, настрій і т. ін.
Атей кладе долоню на руків'я меча і, склепивши повіки, налаштовує душу свою, щоб вона очистилась від усього суєтного і зайвого (В. Чемерис);
– Нам не вигідно карати представників місцевого населення, щоб не налаштовувати людей проти підпілля (А. Кокотюха);
Галина ж, ідучи сюди, налаштувала себе на звичайність, навіть мимохідність свого завітання (М. Олійник).
2. що. Робити що-небудь придатним для роботи, користування і т. ін.
– Під час вечері Мишуня налаштовував радіоприймача (Ю. Яновський);
– Братчики, до гармат! – закричав Гулик. З ним було до десятка старих гармашів, які одразу ж кинулись до ворожих єдинорогів і почали налаштовувати їх до стрільби (С. Добровольський);
Жора знову налаштував фотоапарат, клацнув (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)