налигувати

НАЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Зв'язувати худобу мотузкою або ременем перев. за роги.

Моталися люди з вірьовками в руках, – хто налигував корову і тяг уже з двору, виловлювали овець, з конюшні виводили коні (А. Головко);

Я так собі, не плачу, тільки серденько в мене болить, як у молодесенького телятка-сосунчика, якого налигали й ведуть продавать на ярмарок (Григорій Тютюнник);

А другий [хлопець] уже й коня тим часом налигав товаришеві. Скочив Митько на коня й подався (А. Головко);

* Образно. Він посадив коло себе онука з букварем, начепив на носа окуляри і за півроку, як колись .. круторогих, налигав мудру грамоту (Д. Бедзик);

// Зв'язувати кого-небудь.

Василько скинув з себе шнурок і налигав ним Микиту. Всі разом потягли його за налигач до гілляки (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. налигувати — нали́гувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. налигувати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. налигувати — -ую, -уєш, недок., налигати, -аю, -аєш, док., перех. Добре закріплюючи, прив'язувати мотузку або ремінь до рогів худоби. || Зв'язувати кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. налигувати — НАЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок.,, НАЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Добре закріплюючи, прив’язувати мотузку або ремінь до рогів худоби.  Словник української мови в 11 томах
5. налигувати — Налигувати, -гую, -єш сов. в. налига́ти, -га́ю, -єш, гл. Набрасывать веревку на рога (быка, коровы). Налигай воли та веди сюди. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка