наличник
НАЛИ́ЧНИК, а, ч.
Накладна планка, що обрамляє вікна або двері.
Вся хата була зложена з липових квадрових брусів, гладко витесаних, а навіконники і наличники на дверях з вирізками і зарубками, – неначе мережки на рушнику (О. Стороженко);
Тут, де тепер стоїть будинок під шиферним дахом, стояв колись будиночок під білим залізом з голубими різьбленими наличниками на вікнах (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)