наляканий
НАЛЯ́КАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наляка́ти.
Вони [чоловік і жінка] були остаточно налякані обстановкою: аристократична розкіш, княжі портрети й розгордіяш – порожні пляшки, револьвери й синій цигарковий дим (М. Хвильовий);
Діти зовсім притихли, налякані її словами (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Який налякався, злякався; охоплений страхом, переляком.
– Синку, там дзвонять! Василь ще не бачив її такою наляканою (А. Дімаров);
// Який виражає переляк.
Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Б. Грінченко);
Панас не знає, куди діти налякані очі, водить ними по долівці (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)