налящати

НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., що і без прям. дод., розм.

Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо).

Усе так жіночки йому у вуха налящали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Маю похвалити інтер'єр, Машеньку і що там ще, налящати купу компліментів і забезпечити йому чисте сумління й здоровий сон (О. Забужко).

Значення в інших словниках

1. налящати — наляща́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налящати — -щу, -щиш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налящати — НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Так жіночки йому у вуха налящали (Кв.-Осн., II, 1956, 129).  Словник української мови в 11 томах
4. налящати — Наляща́ти, -щу́, -щи́ш гл. Накричать, пронзительно крича.  Словник української мови Грінченка