налящати
НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., що і без прям. дод., розм.
Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо).
Усе так жіночки йому у вуха налящали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Маю похвалити інтер'єр, Машеньку і що там ще, налящати купу компліментів і забезпечити йому чисте сумління й здоровий сон (О. Забужко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- налящати — наляща́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- налящати — -щу, -щиш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- налящати — НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Так жіночки йому у вуха налящали (Кв.-Осн., II, 1956, 129). Словник української мови в 11 томах
- налящати — Наляща́ти, -щу́, -щи́ш гл. Накричать, пронзительно крича. Словник української мови Грінченка