налічувати
НАЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., що.
1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь; нараховувати.
Ботаніки налчують на земній кулі понад півмільйона видів рослин (з наук.-попул. літ.);
– А я вже тутечки підмовив на повстання чимало людей: можу налічити сотнягу або й більше, – сказав Кривоніс (І. Нечуй-Левицький);
Сорок дві могили налічив Прокопенко (О. Довженко).
2. тільки недок. Мати в собі, в своєму складі певне число або певну кількість кого-, чого-небудь.
Коли й хто будував ці містки –нікому невідомо. Найновіший серед них, здавалося, налічує уже віки (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)