намарно
НАМА́РНО, присл., розм.
Марно, даремно.
Раніше янгол цупив ягнятко з усієї сили через кущі, а воно упиралося весь час і не хотіло, зводячи янголові старання намарно (І. Багряний);
Артюхов дуже хвилювався, і перші постріли в нього пішли намарно (Л. Первомайський);
Я подививсь в її великі очі. Вони такі самі, такі, як в тої, Що я намарно стільки літ кохав (Д. Павличко);
Наступних два тижні намагалися розігнути скоцюрблені пальці старого, щоб визволити птаху, але все намарно (С. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)