намарно —
присл. Марно, даремно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
намарно —
НАМА́РНО, присл., розм. Марно, даремно. Раніше янгол цупив ягнятко з усієї сили через кущі, а воно упиралося весь час і не хотіло, зводячи янголові старання намарно (І. Багряний); Артюхов дуже хвилювався, і перші постріли в нього пішли намарно (Л.
Словник української мови у 20 томах
намарно —
НАМА́РНО, присл., розм. Марно, даремно. Став [бездолець] аж до знемоги Борюкатись за життя: Помозолив руки й ноги, А намарно, без пуття… (Стар., Поет. тв., 1958, 138); Я подививсь в її великі очі.. Вони такі самі, такі, як в тої, Що я намарно стільки літ кохав (Павл., Бистрина, 1959, 215).
Словник української мови в 11 томах