намацування
НАМА́ЦУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. нама́цувати.
– Тільки майте на увазі! – погрозливо, гнівно підняв руку Олаф. – Це ще зовсім не те, це малесенький натяк, це намацування. Чуєте? (В. Винниченко);
Намацування шляху полягало радше в оббиванні колін, аніж в просуванні до мети (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)