намерз
НА́МЕРЗ, у, ч., діал.
Іній; паморозь.
Він іде – увесь як біль білий: геть намерзом намерз (Сл. Б. Грінченка);
Важким, з намерзом, уламком штовхнув [я] Ілька просто в груди (Ю. Мушкетик);
І вже дідько був біля Йоськи Терена, .. уже повз по заметах через городи, уже котився з кручі і далі, по тертушкуватій, у намерах, кризі (В. Дрозд);
Лице вже взялося намерзом, очі були заплющені, на впалих віях біліло дві смужечки паморозі (В. Шкляр);
// Бурулька.
На оздоблених барвистою керамікою фасадах .. виноград поміж крижаними намерзами, немов справжній, зеленіє (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)