намерз
НА́МЕРЗ, у, ч., діал. Іній; паморозь.
Він іде — увесь як біль білий: геть намерзом намерз (Сл. Гр.);
Лежала [Шура] без берета, коса сповзла їй на груди і взялася сивим намерзом (Гончар, III, 1959, 233);
// Бурулька.
На оздоблених барвистою керамікою фасадах.. виноград поміж крижаними намерзами, немов справжній, зеленіє (Гончар, II, 1959, 175).
Словник української мови (СУМ-11)