намитий
НАМИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нами́ти 2, 3, 4.
Під ногами був намитий течією твердий пісок, тому йти було легко (В. Малик);
Вони зустрілися на жовтій, намитій водою, піщаній косі (Валерій Шевчук);
У пониженнях рельєфу з намитими ґрунтами степи змінюються справжніми луками (з навч. літ.);
Як пружна гума, вгинається намитий земснарядами пісок (С. Журахович);
// нами́то, безос. пред.
Довкола неї [лайби] намито піску, – працював, видно, спеціально для цього земснаряд (О. Гончар);
Надвечір було намито чимало золотого піску (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)