намозолений
НАМОЗО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до намозо́лити.
А руки у нас немощні уже, добре намозолені, не працюють, як колись (Ганна Барвінок);
* Образно. Вiн одлiтає вiд намозолених, зiм'ятих офiцiйних слiв i б'є в натовп своїми, тими, що линуть невiдомо вiдкiля з середини, вiд серця, вiд нервiв (Б. Антоненко-Давидович);
Намозолений денною працею, Іван увечері прилягав на галявинці (І. Чендей).
2. у знач. прикм., перен. Який багато, довго працював; натруджений.
Він почуває свої незвичні до праці руки, немовби вони не його. Почуває в плечах, де їх неначе викручують в суглобах, почуває в ліктях, в намозолених долонях (Ю. Мушкетик);
// рідко. Важкий, виснажливий.
Ніхто поганого слова про них не скаже .. Чесною намозоленою працею набули все (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)