намокати

НАМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМО́КНУТИ, НАМО́КТИ, ну, неш; мин. ч. намо́к і намо́кнув, ла, ло; док.

Просочуючись, покриваючись рідиною, ставати мокрим, вологим, просякнутим чим-небудь.

Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (С. Чорнобривець);

Цілий день падає змішаний із снігом дощ, цілий день намокає важка зимова куртка (О. Лисяк);

“Cніг, – подумав він, – від якого намокають крила паперового дракона” (Г. Пагутяк);

Пальто на ній намокло, набрякло, замерзло (І. Нечуй-Левицький);

Його жупан намокнув кров'ю, і у чоботях хлюпа кров (В. Сосюра);

Вітька підхопив кулемет, запхав у мішок. Мішок одразу ж намокнув (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. намокати — намока́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намокати — див. мокнути  Словник синонімів Вусика
3. намокати — -аю, -аєш, недок., намокнути і намокти, -ну, -неш; мин. ч. намок, -ла, -ло і намокнув, -нула, -нуло; док. Просочуючись, покриваючись водою, вологістю і т. ін., ставати мокрим, вологим, просякнутим чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. намокати — НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев.  Словник синонімів української мови
5. намокати — НАМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМО́КНУТИ і НАМО́КТИ, ну, неш; мин. ч. намо́к і намо́кнув, ла, ло; док. Просочуючись, покриваючись водою, вологістю і т. ін., ставати мокрим, вологим, просякнутим чим-небудь.  Словник української мови в 11 томах