намотка

НАМО́ТКА, и, ж.

Предмет, який служить для намотування чого-небудь, на який намотують щось.

Вироби зі скла в музеї представлено окремими намистинами, глиняні – пряслицями, грузилами, намотками та культовими речами (з наук. літ.);

В Ольвії намотки для ниток виготовляли з плескатих керамічних черепків та шматочків кістки, які обточували по периметру (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. намотка — намо́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. намотка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що намотування. 2》 Те, що намотане; моток.  Великий тлумачний словник сучасної мови