намулистий
НАМУ́ЛИСТИЙ, а, е.
Який містить у собі багато намулу, багатий на намул.
Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (І. Франко);
Дніпровські плавні – це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (О. Гончар);
На легких намулистих ґрунтах виділили шмат землі (І. Чендей);
// Покритий або нанесений намулом.
Береги її [ріки], як і намулисті острови, вкриті зрідка мізерними кущами (П. Козланюк);
Ледь чутно плещеться Стрипа об намулисті береги (Р. Іваничук);
Болотні ґрунти мають зверху намулистий, глибше – торфовий горизонт завтовшки до 15 см (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)