намулистий

НАМУ́ЛИСТИЙ, а, е.

Який містить у собі багато намулу, багатий на намул.

Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (І. Франко);

Дніпровські плавні – це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (О. Гончар);

На легких намулистих ґрунтах виділили шмат землі (І. Чендей);

// Покритий або нанесений намулом.

Береги її [ріки], як і намулисті острови, вкриті зрідка мізерними кущами (П. Козланюк);

Ледь чутно плещеться Стрипа об намулисті береги (Р. Іваничук);

Болотні ґрунти мають зверху намулистий, глибше – торфовий горизонт завтовшки до 15 см (з наук. літ.).