намірений

НАМІ́РЕНИЙ, а, е.

1. Наперед продуманий, намічений, навмисний.

– Ти собі того у голову не бери, а роби намірене діло (А. Чайковський);

– Скажи йому [Калокирові], що .. нема на світі небезпеки, яка здержала б мене від наміреного та вирішеного походу (Юліан Опільський);

// у знач. ім. намі́рене, ного, с. Що-небудь, наперед продумане, намічене.

– Елементи свідомого й несвідомого, наміреного й ненаміреного мішаються в ній [історії] (І. Франко).

2. розм., у знач. присудка, перев. з інфін. Хотіти, бажати.

Завжди особи без золотини співчуття намірені рятувати людство скопом, тим самим утверджуючи свою вищість і право на владу (Є. Пашковський).