намітка
НАМІ́ТКА, и, ж.
1. Покривало з тонкого серпанку, яким заміжні жінки зав'язували голову поверх очіпка.
Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (М. Коцюбинський);
– Ой щаслива ж ти, дівчино вродливая! – виблискуючи очима та білими зубами, солодко виспівує ворожка. – І рік не скінчиться, а вже будеш у намітці ходити... (Н. Королева);
Перед ним [запорожцем] стояла висока босонога жінка в білосніжній намітці, гаптованій червого-чорними яскравими нитками (Г. Колісник);
Тут вискочили дві молодиці: Настя в очіпку, а господиня Христя у намітці, підхопили Омелька під руки і повели під грушу до столу (Ю. Логвин);
Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).
2. заст. Тонка прозора тканина (вид серпанку).
Намітка темна покривала Головку й личко... Я відкрив... (Л. Глібов);
Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив обидва рази на вулиці – під наміткою, в манті, капелюсі (Л. Яновська);
Я дивився на неї. Це вона була, не мрія якась, а вона. Виросла ще! Легка, біла газова намітка вкривала її голову з темнорусявим волоссям (О. Кобилянська);
На знак того, що в хаті померла, знадвору біля вікна повісили білу намітку (І. Пільгук);
* У порівн. Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах (С. Руданський).
3. Покривало, яке накладають поверх клобука православні монахи.
І, мов дрімучий бір, заколихались Чернечі голови під намітками, У пеклі тканими (П. Куліш);
Він .. так швидко шугнув у двері, що намітка од клобука заколивалась, майнула (І. Нечуй-Левицький);
Входять Олексія та Ольга у високих чорних клобуках з довгими намітками (І. Микитенко).
4. перен. Те саме, що пелена́2.
Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману (І. Нечуй-Левицький);
Огорне скелі снігова намітка (М. Рильський);
Біля узлісся, обходячи свіжу калюжу, він оглянувся і в димчастій намітці дощу побачив матір і дитину (М. Стельмах);
В сонячній тиші безкрайнього степу сіявся дрібний срібний сніжок, білою наміткою покривав землю (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)