намітка

НАМІ́ТКА, и, ж.

1. Покривало з тонкого серпанку, яким заміжні жінки зав'язували голову поверх очіпка.

Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (М. Коцюбинський);

– Ой щаслива ж ти, дівчино вродливая! – виблискуючи очима та білими зубами, солодко виспівує ворожка. – І рік не скінчиться, а вже будеш у намітці ходити... (Н. Королева);

Перед ним [запорожцем] стояла висока босонога жінка в білосніжній намітці, гаптованій червого-чорними яскравими нитками (Г. Колісник);

Тут вискочили дві молодиці: Настя в очіпку, а господиня Христя у намітці, підхопили Омелька під руки і повели під грушу до столу (Ю. Логвин);

Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).

2. заст. Тонка прозора тканина (вид серпанку).

Намітка темна покривала Головку й личко... Я відкрив... (Л. Глібов);

Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив обидва рази на вулиці – під наміткою, в манті, капелюсі (Л. Яновська);

Я дивився на неї. Це вона була, не мрія якась, а вона. Виросла ще! Легка, біла газова намітка вкривала її голову з темнорусявим волоссям (О. Кобилянська);

На знак того, що в хаті померла, знадвору біля вікна повісили білу намітку (І. Пільгук);

* У порівн. Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах (С. Руданський).

3. Покривало, яке накладають поверх клобука православні монахи.

І, мов дрімучий бір, заколихались Чернечі голови під намітками, У пеклі тканими (П. Куліш);

Він .. так швидко шугнув у двері, що намітка од клобука заколивалась, майнула (І. Нечуй-Левицький);

Входять Олексія та Ольга у високих чорних клобуках з довгими намітками (І. Микитенко).

4. перен. Те саме, що пелена́2.

Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману (І. Нечуй-Левицький);

Огорне скелі снігова намітка (М. Рильський);

Біля узлісся, обходячи свіжу калюжу, він оглянувся і в димчастій намітці дощу побачив матір і дитину (М. Стельмах);

В сонячній тиші безкрайнього степу сіявся дрібний срібний сніжок, білою наміткою покривав землю (В. Малик).