намічатися
НАМІЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАМІ́ТИТИСЯ, і́титься, док.
1. Ставати видимим, помітним.
Ранком в повітрі сонному берег намітився (Н. Королева);
На них [гілочках] іще тільки намічалось крихітне сім'я веснянок, які потім аж накипають на кожному молоденькому паростку (М. Стельмах);
Хоч його [міста] ще й не було, але воно вже намітилось, його контури були нанесені пунктирами неповоротких кранів, цих символів будівництва (Ю. Збанацький);
Ледь-ледь намітився ранок (В. Земляк);
Віктор, без причини розчулений, сів і ліг. Почекав трішки – доки очі звикли до мороку, доки намітилися речі в затемненій кімнаті (Олекса Ізарський);
Поступово вона [пляма] збільшувалася, набувала форм людського обличчя, ось з'явилися очі, намітилися контури вух, носа, смужки губ (А. Кокотюха);
// З'являтися в перспективі.
Другий етап – будівничий – тільки намітився (В. Еллан-Блакитний);
Викликали [однокашники] свого отамана, бо десь намітилось пильне діло (Григорій Тютюнник);
// Визначатися, відчуватися в загальних рисах.
Перший крутий злам у надоях намітився швидко після того, коли на ферму пішла працювати молодь (І. Волошин);
Я люблю моїх друзів, і вони люблять мене. І все ж... якась тріщинка (внутрішня!) вже намічається (із журн.).
2. тільки недок. Передбачатися, плануватися.
На території України намічалося створити Чорноморську (зі столицею в Києві) та Українську (зі столицею в Харкові) держави (з навч. літ.);
Намічається запровадити систему загальної диспансерізації населення (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)