намічати
НАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАМІ́ЧУВАТИ, ую, усні, недок., НАМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док.
1. що. Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати.
Роби, рубай, розрубуй зруб! Тягни, рівняй, намічуй шруб! (П. Тичина);
Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки – намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький);
Кат намічає ножакою перше пасмо шкіри по спині (Г. Колісник);
– Отут ми її й примантачимо,.. – сказав він, приставляючи до стіни полицю, щоб намітити, де заганяти цвяхи (О. Копиленко).
2. що. Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь.
* Образно. Риси обличчя у неї [дитини] ще не вирізьблені, природа ледь діткнулася різцем, ледь намітила ніс, і губи, і брови, і очі, залишивши роботу і на потім, щоб з року у рік повертатися до неї (А. Дімаров).
3. що і без прям. дод. Планувати, мати намір зробити що-небудь.
Вечірка, яку намічали після концерту, не відбулася (М. Олійник);
І не був його [Посейдона] спис непорушним, всечасно Ним потрясав він, лише у думках намічаючи власних, Чи віддаля ним метнути, чи краще ударити зблизька (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
– В останню хвилину мені хочеться говорити інакше, ніж я намітив собі (О. Донченко);
Одразу ж після зборів намітили бойову операцію на станції Зерново (А. Шиян);
// Попередньо розробляти, накреслювати що-небудь у загальних рисах.
Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби [пухирчатки] (О. Донченко).
4. Наперед визначати кого-, що-небудь.
Генеральний секретаріат .. зараз орієнтовно намічає склад дипломатичного корпусу (А. Головко);
Деградація, розпад, ненависть, протистояння.. – всі ці якості породжені світом відносності та ілюзії, тому одвернися від них, намічаючи для себе шлях пошуку (О. Бердник);
Лейтенант ще заздалегідь намітив грань, на якій мав зустріти вогнем першу машину (П. Панч);
// Попередньо вибирати кого-, що-небудь, зупинятися у виборі на комусь, чомусь.
А чого, власне, намічають Швейцарію на місце осідку майбутнього уряду? (В. Винниченко);
Дельфін намічає жертву в цьому хороводі, та вона відразу зникає, а на її місці з'являється інша (І. Росоховатський);
Вже й гарну дівчину у Павлограді для його [нього] намітив [батько]: міщаночка і хорошого роду (О. Стороженко);
[Храпко:] Може він, святий, уже й пару тобі намітив (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)