намічати

НАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАМІ́ЧУВАТИ, ую, усні, недок., НАМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док.

1. що. Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати.

Роби, рубай, розрубуй зруб! Тягни, рівняй, намічуй шруб! (П. Тичина);

Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки – намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький);

Кат намічає ножакою перше пасмо шкіри по спині (Г. Колісник);

– Отут ми її й примантачимо,.. – сказав він, приставляючи до стіни полицю, щоб намітити, де заганяти цвяхи (О. Копиленко).

2. що. Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь.

* Образно. Риси обличчя у неї [дитини] ще не вирізьблені, природа ледь діткнулася різцем, ледь намітила ніс, і губи, і брови, і очі, залишивши роботу і на потім, щоб з року у рік повертатися до неї (А. Дімаров).

3. що і без прям. дод. Планувати, мати намір зробити що-небудь.

Вечірка, яку намічали після концерту, не відбулася (М. Олійник);

І не був його [Посейдона] спис непорушним, всечасно Ним потрясав він, лише у думках намічаючи власних, Чи віддаля ним метнути, чи краще ударити зблизька (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

– В останню хвилину мені хочеться говорити інакше, ніж я намітив собі (О. Донченко);

Одразу ж після зборів намітили бойову операцію на станції Зерново (А. Шиян);

// Попередньо розробляти, накреслювати що-небудь у загальних рисах.

Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби [пухирчатки] (О. Донченко).

4. Наперед визначати кого-, що-небудь.

Генеральний секретаріат .. зараз орієнтовно намічає склад дипломатичного корпусу (А. Головко);

Деградація, розпад, ненависть, протистояння.. – всі ці якості породжені світом відносності та ілюзії, тому одвернися від них, намічаючи для себе шлях пошуку (О. Бердник);

Лейтенант ще заздалегідь намітив грань, на якій мав зустріти вогнем першу машину (П. Панч);

// Попередньо вибирати кого-, що-небудь, зупинятися у виборі на комусь, чомусь.

А чого, власне, намічають Швейцарію на місце осідку майбутнього уряду? (В. Винниченко);

Дельфін намічає жертву в цьому хороводі, та вона відразу зникає, а на її місці з'являється інша (І. Росоховатський);

Вже й гарну дівчину у Павлограді для його [нього] намітив [батько]: міщаночка і хорошого роду (О. Стороженко);

[Храпко:] Може він, святий, уже й пару тобі намітив (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намічати — наміча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намічати — див. ЗНАЧИТИ, НАКРЕСЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. намічати — -аю, -аєш і рідко намічувати, -ую, -уєш, недок., намітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати. 2》 Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь. 3》 Передбачати робити що-небудь; планувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. намічати — 1. визначувати, визначити, повизначувати, призначувати, припризначати, попризначувати, називати, назвати, поназивати, спляновувати, сплянувати, поспляновувати, указувати, указати, повказувати, див. назначувати 2. див. маркувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. намічати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Словник синонімів української мови
  6. намічати — НАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАМІ́ЧУВАТИ, ую, усні, недок., НАМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. 1. Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати. Словник української мови в 11 томах