намічати

НАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАМІ́ЧУВАТИ, ую, усні, недок., НАМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех.

1. Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати.

Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Збан., Старший брат, 1952, 15);

Роби, рубай, розрубуй зруб! Тягни, рівняй, намічуй шруб! (Тич., І, 1957, 176);

— Отут ми її й примантачимо,.. — сказав він, приставляючи до стіни полицю, щоб намітити, де заганяти цвяхи (Коп., Земля.., 1957, 191).

2. Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь.

3. Передбачати робити що-небудь; планувати.

Вечірка, яку намічали після концерту, не відбулася (М. Ол., Леся, 1960, 98);

Колгоспи і радгоспи південних областей намітили значно більше, ніж торік, посіяти озимих на парах (Рад. Укр., 4.VIII 1957, 1);

В останню хвилину мені хочеться говорити інакше, ніж я намітив собі (Донч., V, 1957, 479);

// Попередньо розробляти що-небудь у загальних рисах.

Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби [пухирчатки] (Донч., V, 1957, 489);

Приступаючи до роботи, хімік звичайно спочатку намічав на папері замисел реакцій — шлях до бажаного продукту (Наука.., 8, 1963, 37);

// Наперед визначати кого-, що-небудь.

Генеральний секретаріат.. зараз орієнтовно намічає склад дипломатичного корпусу (Головко, II, 1957, 473);

Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху (Мирний, III, 1954, 191);

Лейтенант ще заздалегідь намітив грань, на якій мав зустріти вогнем першу машину (Панч, Іду, 1946, 36).