намічання

НАМІЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. наміча́ти 2, 3.

Слід одразу, без попереднього намічання контурів предметів, відобразити їхню форму за допомогою акварелі (із журн.);

Виконайте шов без попереднього намічання точок (з навч. літ.);

Панування більшовиків в Україні від лютого до половини серпня 1919 року визначилося намічанням різних проектів в освітній справі (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. намічання — наміча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намічання — -я, с. Дія за знач. намічати.  Великий тлумачний словник сучасної мови