нанизуватися
НАНИ́ЗУВАТИСЯ, усться, недок., НАНИЗА́ТИСЯ, и́жеться, док.
1. Проколюючись, протикаючись, насаджуватися, настромлюватися на що-небудь.
* Образно. Біля села вона [річка] виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки (М. Стельмах);
Більшість підвісок кріпилася до нагрудних прикрас. Підвіски нерідко з'єднувалися ланцюжком або шнурком, на який нанизувалися бронзові трубки або спіралі (з наук. літ.);
На паркані ж, як, мабуть, ніколи – дітей, дітей тих нанизалось разками (А. Головко).
2. перен. Легко, вільно, без затримок приєднуватися одне до одного (про слова, думки і т. ін.).
Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Панас Мирний);
Слова наче мимоволі самі нанизувались на пружний стрижень одвертості (Н. Рибак).
3. тільки недок. Пас. до нани́зувати.
Згадуючи своє дитинство, Федору Васильовичу іноді здається, що ті давноминулі дні були щасливі, скидалися на підрум'янені запашні бублики, які нанизувалися в довгий разочок (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)