нанос
НАНО́С, у, ч.
Земля, пісок, мул, нанесені водою, вітром і т. ін.
Під рештками Печерських воріт XVII та XVIII ст. у м. Києві виявлено замулений глиняно-піщаними наносами проїзд давніших воріт (з наук.-попул. літ.);
Трохи вище, з вузенької, запорошеної вітровими наносами щілини, витикалася велика, червона, мов пломінь, квітка. На чому вона трималася, як росла – не було видно (М. Олійник);
* Образно. Письменники мало-помалу позбуваються штучних наносів, зберігаючи необхідні сучасній літературі темпераментність, усе дбайливіше турбуючись про засоби його природного для української прози вмотування (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)