наноситися
НАНО́СИТИСЯ, иться, недок.
Пас. до нано́сити 1, 3–5.
Майстри культури лінійно-стрічкової кераміки прикрашали свій посуд прокресленими лініями та ямками, де неглибокі овальні ямки наносилися приблизно з рівним інтервалом на прокреслені лінії, створюючи так званий “нотний” орнамент (з навч. літ.);
Джерелом пізнання прадавньої ідеології є орнамент, який прикрашав глиняний посуд та кістяні вироби. Без сумніву, він наносився фарбами або різьбленням і на інші предмети з дерева, шкіри, можливо, також тканини (з наук.-попул. літ.);
З печенігами зводиться рішуча боротьба, і їм наноситься удар під самим Києвом, після якого Русь дістала на деякий час перепочинок (з наук. літ.).
НАНОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док., розм.
Багато, довго поносити що-небудь.
В артільному дворі Іван за день стільки попобігав, наносився плугів та борін, насперечався з людьми, що не можна було собі й уявити (С. Чорнобривець);
– Ви торфу, торфу в ці піски. ВІн силу має, дарма що травиця. Тепер можна: коня дали. А на плечах не наносишся (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)