наносний
НАНОСНИ́Й, а́, е́.
1. Нанесений водою, вітром і т. ін.
Під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар);
Острови Чорноморського заповідника поділяються на дві групи: материкові, що утворилися з берегової суші, та піщано-черепашкові, утворені з наносного морського піску (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Не властивий кому-, чому-небудь, запозичений у когось, привнесений звідкись.
– Це все наносне, щце пір'я цинізму. Облетить, і зостанеться щось малече, беззахисне, непристосоване (О. Гончар);
В ній [збірці поезій “Мости”] проявились кращі якості обдарування поета, звільнені від наносних тенденцій (С. Крижанівський);
// у знач. ім. наносне́, ного, с. Те, що запозичене у когось або привнесене звідкись.
Традиції живуть своїм життям, вбираючи мудрість і досвід поколінь, відкидаючи скороминуще й наносне (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)