наносний
НАНОСНИ́Й, а́, е́.
1. Нанесений водою, вітром і т. ін.
Під пластами наносного піску тут родюча земля похована (Гончар, Таврія.., 1957, 78);
Наносні землі обробляють, як і інші мінеральні грунти (Картопля, 1957, 101).
2. перен. Не властивий кому-, чому-небудь, запозичений у когось, внесений звідкись.
Буржуазно-націоналістичні письменники намагались зобразити процес розвитку капіталізму на Україні як явище наносне, в якому нібито брали участь тільки капіталісти інших національностей (Укр. літ., 9, 1957, 85);
В ній [збірці поезій "Мости"] проявились кращі якості обдарування поета, звільнені від наносних тенденцій (Криж., М. Рильський, 1960, 106).
Словник української мови (СУМ-11)