наорювати
НАО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАОРА́ТИ, орю́, о́реш, док.,чого, що і без прям. дод.
1. Орати велику кількість.
Скільки хліба за життя наорали вони, скільки сіна накосили, скількох людей нагодували! (О. Довженко).
2. тільки док., розм. Те саме, що зора́ти.
Наори мілко та посій рідко, то й уродить дідько (Номис);
– Наоріть, насійте, та тоді й будете господарями (І. Нечуй-Левицький);
Поки він [царевич] будувавсь, кабан наорав зубом, насіяв вухом і заскородив хвостом (О. Стороженко).
3. Орючи, створювати, накидати яку-небудь кількість чогось.
Наорювати тераси на схилах.
Словник української мови (СУМ-20)