наорювати
НАО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАОРА́ТИ, орю́, о́реш, док.,чого, що і без прям. дод.
1. Орати велику кількість.
Скільки хліба за життя наорали вони, скільки сіна накосили, скількох людей нагодували! (О. Довженко).
2. тільки док., розм. Те саме, що зора́ти.
Наори мілко та посій рідко, то й уродить дідько (Номис);
– Наоріть, насійте, та тоді й будете господарями (І. Нечуй-Левицький);
Поки він [царевич] будувавсь, кабан наорав зубом, насіяв вухом і заскородив хвостом (О. Стороженко).
3. Орючи, створювати, накидати яку-небудь кількість чогось.
Наорювати тераси на схилах.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наорювати — нао́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наорювати — -юю, -юєш, недок., наорати, -орю, -ореш, док., перех. і без додатка. 1》 Орати велику кількість. 2》 тільки док., розм. Те саме, що зорати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наорювати — Нао́рювати, -о́рюю, -о́рюєш; наора́ти, -орю́, -оре́ш, -о́рють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наорювати — НАО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАОРА́ТИ, орю́, о́реш, док., перех. і без додатка. 1. Орати велику кількість. Скільки хліба за життя наорали вони, скільки сіна накосили, скількох людей нагодували! (Довж., III, 1960, 47). 2. тільки док., розм. Словник української мови в 11 томах
- наорювати — Нао́рювати, -рюю, -єш сов. в. наора́ти, -орю, -реш, гл. Вспахивать, вспахать. Наори мілко та посій рідко, то і вродить дідько. Ном. № 7170. Словник української мови Грінченка