наос

НА́ОС, а, архт.

Головна частина античного храму, у якій розміщені статуї богів; прирівнюється до нави у християнській церкві.

У більшості випадків характерною особливістю херсонеських базилік був скорочений наос (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наос — на́ос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наос — -у, ч. На Сході – головне приміщення античного храму, до знаходилось скульптурне зображення божества. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наос — (грец. — житло бога) 1. Молитовний зал, головне приміщення храму зі статуєю бога, яке має цілісний простір. 2. Ковчег, обрамлення для статуї бога, саркофага фараона або сховище для священного човна у Стародавньому Єгипті. Архітектура і монументальне мистецтво