наос
НА́ОС, а, архт.
Головна частина античного храму, у якій розміщені статуї богів; прирівнюється до нави у християнській церкві.
У більшості випадків характерною особливістю херсонеських базилік був скорочений наос (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наос — на́ос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наос — -у, ч. На Сході – головне приміщення античного храму, до знаходилось скульптурне зображення божества. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наос — (грец. — житло бога) 1. Молитовний зал, головне приміщення храму зі статуєю бога, яке має цілісний простір. 2. Ковчег, обрамлення для статуї бога, саркофага фараона або сховище для священного човна у Стародавньому Єгипті. Архітектура і монументальне мистецтво