наохляп
НАО́ХЛЯП, присл., розм.
Те саме, що о́хляп 1.
Невже то він, той самий Федько, який колись наохляп ганяв коней на водопій (Н. Рибак);
– Осідлуй мене. – Але як? Постривай: Отак без сідла і гнуздечки? Наохляп? – То, може, тобі ще кімнаткі пантофлі, І крісло, і килим тобі подавай?! (Б. Олійник);
На санях, і пішки, і верхи – наохляп Тікали бандити... (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)