наостанці

НАОСТА́НЦІ, присл.

Те саме, що наоста́нку.

Розпрощалися ми з ним майже друзями. Наостанці, як піти, дав мені парашутист пакунок з листівками (В. Логвиненко);

[Хотина:] я наважилася сьогодня натанцюватись до знесилення!.. [Домка:] Хоч наостанці натанцюйся. [Лукія:] Як наостанці? Хіба вона куди від'їздить чи в найми іде? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. наостанці — наоста́нці прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наостанці — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
3. наостанці — присл. Те саме, що наостанку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наостанці — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З.  Словник синонімів української мови
5. наостанці — НАОСТА́НЦІ, присл. Те саме, що наоста́нку. — Прощай, Марусю, та поговори з Лукиною.., — сказав на останці Клим (Н.-Лев., III, 1956, 333); Наостанці зроблю вам ще одне зауваження..: уникайте, якомога уникайте загальних міркувань, загального філософування (Тич., Магістралями життя, 1941, 137).  Словник української мови в 11 томах