наостанок

НАОСТА́НОК, присл.

Те саме, що наоста́нку.

Пішли рідні від нього в вагон і весь час оглядались, подаючи прощальні знаки долонею і хусточкою. Вітали наостанок з вікна, коли потяг відходив..; темрява закрила його слід (В. Барка);

Музиканти точно відтворювали стилістику козацьких оркестрів. Дуже радісно і жваво було виспіване те місце, де нещасну Галю, за сюжетом, спалили, давши наостанок цинічну пораду її батькам: “Той, хто дочок має, хай їх научає!” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. наостанок — наоста́нок прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наостанок — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
3. наостанок — присл. Те саме, що наостанку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наостанок — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З.  Словник синонімів української мови
5. наостанок — НАОСТА́НОК, присл. Те саме, що наоста́нку. — Хапуга окаянний! — вигукнула Наталка наостанок і пішла до дверей (.Коп., Земля.., 1957, 76).  Словник української мови в 11 томах