наостанок
НАОСТА́НОК, присл.
Те саме, що наоста́нку.
Пішли рідні від нього в вагон і весь час оглядались, подаючи прощальні знаки долонею і хусточкою. Вітали наостанок з вікна, коли потяг відходив..; темрява закрила його слід (В. Барка);
Музиканти точно відтворювали стилістику козацьких оркестрів. Дуже радісно і жваво було виспіване те місце, де нещасну Галю, за сюжетом, спалили, давши наостанок цинічну пораду її батькам: “Той, хто дочок має, хай їх научає!” (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наостанок — наоста́нок прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наостанок — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
- наостанок — присл. Те саме, що наостанку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наостанок — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Словник синонімів української мови
- наостанок — НАОСТА́НОК, присл. Те саме, що наоста́нку. — Хапуга окаянний! — вигукнула Наталка наостанок і пішла до дверей (.Коп., Земля.., 1957, 76). Словник української мови в 11 томах