наостанок

НАОСТА́НОК, присл. Те саме, що наоста́нку.

— Хапуга окаянний! — вигукнула Наталка наостанок і пішла до дверей (.Коп., Земля.., 1957, 76).

Значення в інших словниках

1. наостанок — наоста́нок прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наостанок — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
3. наостанок — присл. Те саме, що наостанку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наостанок — НАОСТА́НОК, присл. Те саме, що наоста́нку. Пішли рідні від нього в вагон і весь час оглядались, подаючи прощальні знаки долонею і хусточкою. Вітали наостанок з вікна, коли потяг відходив..; темрява закрила його слід (В.  Словник української мови у 20 томах
5. наостанок — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З.  Словник синонімів української мови